ОТРИМАЙТЕ БЕЗКОШТОВНИЙ ДОСТУП ДО
Наші новини в області законодавства допоможуть вам бути в курсі останніх змін, що впливають на ваш бізнес. Отримуйте наші статті, коментарі, поради, галузеві новини, інформацію про країни, регіональні огляди та дослідження, останні події та багато іншого безпосередньо на свою електронну пошту.
Завітайте до нашого відділу новин, щоб дізнатися, що входить до підписки!
Ми надсилатимемо вам лише актуальну інформацію, яка може вас зацікавити, та оброблятимемо ваші персональні дані відповідно до нашої Політики конфіденційності та GDPR.
Не можете підписатися? Спробуйте цю сторінку.
Трудовий кодекс є основним законом, що регулює трудові відносини всіх працівників та трудове право в Україні. Його основною метою є забезпечення високої продуктивності праці, поліпшення якості роботи, підвищення ефективності та забезпечення гарних відносин між працівниками та їх роботодавцями.
Для резидентів
Відповідно до чинного законодавства України існують чотири можливих варіанти реалізувати право на працю та надання послуг як фізособа:
Резиденти не повинні отримувати дозвіл на роботу, проте вони повинні досягнути повноліття. Працевлаштування неповнолітніх осіб допускається тільки, якщо вони старше 14 років, робота не заважає навчанню, та є дозвіл батьків.
Для нерезидентів
Варто відзначити, що нерезиденти мають такі ж права на працю, як і громадяни України. Але для працевлаштування нерезиденту потрібно отримати дозвіл на роботу від Державної служби зайнятості, який видається на певну посаду, на конкретний строк який залежить від категорії іноземців та тривалості робіт. Після отримання дозволу на роботу нерезидент зможе отримати вид на проживання. Дозвіл можуть продовжувати необмежену кількість разів за наявності підстав.
При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування. У випадках, передбачених законодавством, також надається документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.
Роботодавець зобов’язаний здійснювати перевірку у громадян України під час прийняття на роботу (навчання) наявності військово-облікового документа. Приймання на роботу (навчання), взяття на персональний військовий облік призовників, військовозобов’язаних та резервістів здійснюється тільки після взяття їх на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів. Відповідно до трудового права України, ми можемо виділити такі типи трудових договорів:
Це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і внутрішніми правилами компанії.
Строковий трудовий договір
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, з особистих причин працівника (наприклад через сімейні обставини, тощо). Строк дії трудових відносин погоджують в договорі.
З 19.07.2022р.* роботодавець зобов’язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечувати рівні можливості таких працівників для його укладення.
*Згідно Закону 2352 від 01.07.2022р., що діє протягом воєнного стану, введеного відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану, крім частини третьої статті 13 та статті 15 цього Закону статей Закону, які стосуються виплат державою, що здійснює військову агресію проти України, пов’язаних з трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії.
Строковий трудовий договір з тимчасовими або сезонними працівниками
Сезонна робота — різновид строкових трудових відносин на певний період часу (сезон), що внаслідок природних і кліматичних умов виконують не цілий рік, а протягом певного періоду/сезону, що не перевищує шести місяців. Галузі та види робіт, на які приймають працівників, належать до сезонних за Списком сезонних робіт.
Тимчасові роботи – це різновид строкового трудового договору, який має особливості щодо строків, підстав для укладення на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими роботодавець зберігає місце роботи (посади), — до чотирьох місяців.
Трудовий договір з нефіксованим робочим часом
Це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці.
Трудовий договір про дистанційну роботу
Робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором.
Трудовий договір про надомну роботу
Робота виконується працівником за місцем його проживання або в інших визначених ним приміщеннях, що характеризуються наявністю закріпленої зони, технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інструменту, приладів, інвентарю) або їх сукупності, необхідних для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт. При виконанні роботи за трудовим договором про надомну роботу на працівників поширюється загальний режим роботи підприємства, установи, організації, якщо інше не передбачено трудовим договором.
Трудовий договір повинен містити в собі, щонайменше, таку інформацію:
*Мінімальна заробітна плата в Україні з 01.01.2025 р. становить 8000 грн (бл. 165 євро)
До початку роботи роботодавець зобов’язаний в узгоджений (з врахуванням дії Закону 2352 від 01.07.2022р.) з працівником спосіб поінформувати працівника про:
Про зміну істотних умов праці роботодавець має повідомити працівника не пізніше ніж за два місяці (ч. 3 ст. 32 КЗпП). Законодавство встановлює мінімальний двомісячний строк повідомлення для того, щоби працівник, який не згоден працювати в нових умовах, знайшов іншу роботу.
Але під час воєнного стану не потрібно дотримувати двомісячний строк повідомлення працівника про зміну істотних умов праці у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці. Достатньо повідомити працівника про зміну істотних умов до того, як їх запровадити (ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ).
Під час укладання трудового договору сторони можуть домовитися про випробування працівника. Так роботодавець перевіряє відповідність працівника роботi, яка йому доручається (ст. 26 КЗпП).
Під час прийняття працівника на роботу випробувальний період не може перевищувати 3 місяців, якщо інше не встановлено законодавством України. В окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації він може тривати до 6 місяців (ст. 27 КЗпП). Для робітників випробувальний період не може тривати довше, аніж 1 місяць.
В період дії воєнного стану роботодавець може встановлювати умову про випробування для будь-якої категорії працівників (ч. 2 ст. 2 Закону України від 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).
Згідно чинного українського трудового права, припинення трудових відносин можливе з наступних підстав:
Причини працівника можуть бути різними (власне бажання, так і поважні причини: переїзд, вступ до навчального закладу, вихід на пенсію, у зв’язку з вагітністю, догляд за дитиною до 14-річного віку або дитини з інвалідністю, та інші поважні причини).
З 19.07.2022р. додано нові підстави для звільнення:
Також з 19.07.2022 р. згідно Закону №2136 діють наступні нюанси щодо звільнень:
Варто зазначити, що в день припинення трудового договору роботодавець зобов’язаний виконати всі свої зобов’язання та здійснити працівникові всі виплати, включаючи компенсацію за відпустку, яку не використав працівник.
Разом з копією наказу про звільнення роботодавець надає працівнику письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та здійснює запис в трудовій книжці.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, – у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
При звільненні за власним бажанням працівник зобов’язаний попередити та узгодити звільнення з роботодавцем за 14 календарних днів до дня звільнення. Виняток на час воєнного стану якщо підприємство розташоване в районі, де ведуться бойові дії, й існує загроза життю і здоров’ю працівника – роботодавець зобов’язаний звільнити працівника у строк вказаний в його заяві. Разом з тим при погоджені з роботодавцем – працівник може звільнитись в дату яку погодили обидві сторони.
При звільненні з поважних причин згідно КЗпП України – роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
При масовому звільненні (скороченні чисельності або штату) про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці, або за три місяці за наявності Профспілки.
*діє з 19.07.2022 р. згідно Закону № 2136 від 15.03.2022р.
Призупинення дії трудового договору – це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість обом сторонам трудових відносин виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором.
Ініціатором призупинення трудового договору можуть бути як роботодавець, так і працівник, але на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.
Це особлива форма співпраці з фахівцями, яка поєднує ознаки трудового (за рахунок соціальних гарантій) та цивільно-правового договору. За гіг-контрактом спеціаліста не приймають в штат, а запрошують на конкретний проєкт, де він у встановлені строки виконує поставлені завдання.
Це цивільно-правовий договір, за яким гіг-спеціаліст зобов’язується виконувати роботи та/або надавати послуги відповідно до завдань резидента Дія Сіті як замовника, а резидент Дія Сіті зобов’язується оплачувати виконані роботи та/або надані послуги і забезпечувати гіг-спеціалісту належні умови для виконання робіт та/або надання послуг, а також соціальні гарантії, передбачені розділом V Закону про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні.
Особливою формою надання послуг є договір цивільно правового характеру. Умови співпраці підпорядковуються Цивільному Кодексу України, а не Трудовому Кодексу.
Є виконавець, який зобов’язується виконати певну роботу або надати послугу, і замовник, який приймає роботу й оплачує її. Предметом договору є кінцевий результат, а не процес його досягнення. Обидві сторони – незалежні й рівноправні. Замовник не має піклуватися про умови праці, надавати робоче місце й обладнання, оплачувати лікарняні. Виконавець самостійно організовує роботу і відповідає за її вчасне виконання.
22% від нарахованої заробітної плати
Цей відсоток застосовується до заробітної плати, яка менша 25 прожиткових мінімумів для працездатної особи, якщо заробітна плата більша, то решта не оподатковується.
Прожитковий мінімум для працездатної особи з 1 січня 2025 року встановлений в розмірі 3028 грн. (бл. 60 євро).
28 листопада 2024 року Президент підписав Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 10.10.2024 № 4015-ІХ, згідно якого ставку військового збору збільшили з 1,5% до 5%. Для військовослужбовців ставку залишили на рівні 1,5%.
18% від нарахованої заробітної плати
Як правило, робочий тиждень триває 40 годин. Зазвичай це п’ятиденний робочий тиждень, але роботодавець може ввести шестиденний робочий тиждень. У цьому випадку працівник не може працювати більше семи годин на день.
За день до національного свята робочий день коротший на годину.
*Змінами з 19.07.2022р. передбачено:
Нормальна тривалість робочого часу у період воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення і т. і.)
У період дії воєнного стану положення про святкові та неробочі дні (стаття 73 КЗпП) не застосовуються.
З 30 липня 2023 року Закон України «Про внесення змін до статті 73 Кодексу законів про працю України» скасовує святковий день 7 січня – Різдво Христове і встановлює нові дати свят:
Деякі категорії працівників мають право працювати меншу кількість годин на тиждень. Для працівників, які працюють у шкідливих умовах робочий тиждень обмежений 36 годинами.
На прохання працівника через його поважні особисті обставини та з ініціативи роботодавця може бути встановлений неповний робочий час (неповний робочий день/ тиждень/ комбіновано). Гарантовано отримати дозвіл на короткий робочий день або тиждень з пропорційною зміною заробітної плати можуть вагітні жінки, жінки, які мають дитину до 14 років, дитину-інваліда, або ті, хто доглядає за хворим членом сім’ї на підставі рекомендації лікаря.
Гнучкий режим робочого часу — форма організації праці, яка дає змогу встановити режим роботи, відмінний від того, що визначають правила внутрішнього трудового розпорядку. При цьому потрібно дотримуватись норми тривалості робочого часу — денної, тижневої чи за певний обліковий період (тиждень, місяць, квартал, рік тощо). За гнучким режимом працюють в офісі, дистанційно, або надомно.
Нефіксований робочий час – форма організації праці, за якого не встановлюють конкретного часу виконання роботи. Працівник зобов’язаний виконувати роботу тільки тоді, коли роботодавець надає таку роботу, передбачену трудовим договором. Відповідні умови фіксуються та погоджуються в трудовому договорі. За працівниками, призваними на військову службу визначено обов’язок роботодавця щодо збереження місця роботи та посади.
Відповідно до чинного законодавства України, є наступні види відпусток:
Відпустки без збереження заробітної плати (неоплачувана відпустка):
Періодичність щорічної відпустки визначається відповідно до графіків, які готуються на початку року і враховують інтереси як роботодавця, так і працівника.
Працівник має право на мінімальну щорічну відпустку тривалістю 24 календарних днів за відпрацьований рік.
Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві. За бажанням працівників, які потребують додаткового соціального захисту, відпустку повної тривалості надають до збігу шестимісячного терміну безперервної роботи.
Якщо працівник що не потребує додаткового соціального захисту працював в компанії менше року, то щорічна відпустка надається пропорційно часу, фактично випрацюваного. Наприклад, на основі розрахунку 2 дні відпустки за кожен відпрацьований місяць при 24 к.д. належних за календарний рік.
Роботодавець також має право надавати своїм працівникам довшу щорічну відпустку.
Певні категорії працівників мають право згідно законодавства на довшу відпустку і роботодавець зобов’язаний її надати:
Співробітники, які мають ненормований робочий день мають право на щорічну додаткову відпустку тривалістю від 1 до 7 календарних днів на рік.
Працівник може оформити відпустку повної тривалості або частинами за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.
Зарплату працівникам за весь час відпустки виплачують до початку відпустки, якщо іншого не передбачають законодавство, трудовий або колективний договір.
* З 19.07.2022р. передбачено наступні зміни:
З 29 липня 2023 року Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей використання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами» передбачає, що за відсутності медичних протипоказань вагітна має право перенести допологову частину відпустки тривалістю 70 к. дн. частково або повністю на період після пологів (починаючи з дня пологів). Загальна тривалість відпустки з вагітності та пологів не змінюється.
З 23 грудня 2023 року внесені наступні зміни згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» № 3494-IX:
Роботодавець надає відпустку без збереження зарплати за бажанням працівника, який приступив до роботи після звільнення з військової служби у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізаціїi, — тривалістю до 60 к. днів. При цьому період цієї відпустки включатиметься в страховий стаж. Варто звернути увагу що закінчення особливого періоду чи демобілізація ще не оголошувались Президентом України.
Відпустки, які в обов’язковому порядку надаються роботодавцем:
За певних обставин роботодавцем в обов’язковому порядку надаються відпустки:
З 03 квітня 2024 року КМУ постановою від 29.03.2024 № 356 змінив Порядок надання відпустки при народженні дитини.
Документ встановлює, що право на таку відпустку підтверджує:
За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін узгоджений між ним та власником або уповноваженим ним органом:
*З 19.07.2022р. внесено зміни до трудового порядку під час воєнного стану. У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України “Про відпустки”. Законом не передбачено право роботодавця відмовити такому працівникові у наданні цієї відпустки.
Найбільш поширені бонуси для працівників:
фінансові бонуси
професійні тренінги
мовні курси
можливість працювати вдома
додаткові вихідні
знижки на продукти/сервіси компанії
гнучкий графік роботи
службовий телефон
службовий автомобіль
Фінансові бонуси додаються до нарахованої заробітної плати і оподатковуються відповідно до їх різновиду.
Такі бонуси, як професійні тренінги, мовні курси, службовий автомобіль (використані для робочих потреб) вважаються витратами компанії і зменшують розмір податків, що сплачуються компанією.
Будь-які особисті (персональні) бонуси оподатковуються відповідно до нарахованої заробітної плати.
Основні документи, що регулюють трудові відносини:
Бухгалтерські послуги | Облік заробітної плати | Кадрове адміністрування | Юридичні послуги | Податкові консультації | Супровід угод