Без Винятку Після Перевищення 183 Днів Перебування У Країні

На Даний Момент Чеська Республіка Не Визнає Жодного Особливого Регулювання Чи Підходу. Таким Чином, Українські Біженці Не Звільняються Від Правил Щодо Податкового Резидентства, І Після 183 Днів Перебування В Країні Вони Зобов’язані Сплачувати Податки В Чехії.

Без Винятку Після Перевищення 183 Днів Перебування У Країні

В Угорщині Українські Біженці Вважаються Податковими Резидентами, Якщо Вони Залишаються В Країні Довше 183 Днів, І Таким Чином Вони Зобов’язані Платити Податки В Угорщині. Однак Після Отримання Статусу Біженця Громадянам України Не Потрібен Дозвіл На Роботу В Угорщині, А Компанії, Які Їх Наймають, Отримують Підтримку Від Уряду Угорщини.

Привілеї після перевищення 183 днів перебування в країні

Польський закон про ПДФО передбачає застосування положень Угоди про уникнення подвійного оподаткування для визначення податкового резидентства платника податків. Відповідно до польсько-української Угоди про уникнення подвійного оподаткування, якщо фізична особа вважається податковим резидентом обох країн, її статус спочатку визначається відповідно до постійного місця проживання.

Постійне місце проживання – це місце, де особа має постійне житло, яке облаштоване та зарезервовано для її користування. Якщо такого місця немає, визначальним є місце проживання, за яким платник податків має центр життєвих інтересів. Якщо було неможливо встановити центр життєвих інтересів платника податків, слід визначити країну постійного проживання, а потім громадянство.

Кожен випадок необхідно аналізувати окремо на основі угоди про уникнення подвійного оподаткування. Наприклад, якщо робота виконується в Польщі для українського роботодавця і перебування в Польщі перевищує 183 дні, а оплату праці не несе постійне представництво українського роботодавця в Польщі, дохід повинен оподатковуватися в Польщі.

У зв’язку з початком війни в Україні, у квітні 2022 року Польща запровадила заднім числом норму про ПДФО про податкове резидентство в Польщі для громадян України. Це положення дозволяє платнику податків, який є громадянином України, підтвердити перенесення центру життєвих інтересів, подавши заяву роботодавцю або іншому платнику. Це означає, що з першого дня прибуття до Польщі він вважатиметься резидентом. Польщі.

Без винятку після перевищення 183 днів перебування у країні

У Румунії не було змін до правил, тому українські біженці зобов’язані платити податки в Румунії, якщо перебувають у країні більше 183 днів.

Без винятку після перевищення 183 днів перебування у країні

Відповідно до місцевого законодавства Словакії, якщо особа з України має постійне місце проживання або фактичне місце проживання в Словаччині, або звичайне місце проживання в Словаччині*, вона вважається податковим резидентом Словаччини. У разі конфліктів між країнами, коли особа вважається податковим резидентом також в іншій країні відповідно до місцевого законодавства країни, вони діятимуть відповідно до правил розмежування, визначених у міжнародній податковій угоді між цими двома країнами, якщо вона була укладена. Така угода між Словаччиною та Україною укладена (тобто Угода про уникнення подвійного оподаткування між Словаччиною та Україною). Таким чином, при розгляді питання про те, чи є така особа податковим резидентом Словаччини чи України, така угода має розглядатися у разі конфлікту (стаття 4/2).

*Фізична особа має своє звичайне місце проживання в Словаччині, якщо вона перебуває в Словаччині протягом щонайменше 183 днів у відповідному календарному році, безперервно або кілька періодів (за винятком осіб, які залишаються там з метою навчання або лікування); кожен день, включаючи перший день перебування, входить у період.

Згадана стаття 4/2 угоди визначає наступні розділові правила: якщо фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, статус особи визначається таким чином:

• вони вважаються резидентами лише тієї Договірної Держави, в якій вони мають постійне житло; якщо вони мають постійне житло в обох Державах, вони вважаються резидентами лише тієї Держави, з якою вони мають більш тісні особисті та економічні стосунки (центр життєвих інтересів);
• якщо державу, в якій вони мають центр життєвих інтересів, неможливо визначити або якщо вони не мають постійного житла в жодній із держав, вони вважаються резидентами лише тієї держави, в якій вони мають звичне місце проживання;
• якщо вони постійно проживають в обох державах або не проживають в жодній з них, вони вважаються резидентами лише тієї держави, громадянином якої вони є,
• якщо вони є громадянами обох держав або не є громадянами жодної з них, компетентні органи Договірних держав вирішують питання за взаємною згодою.