Варто зазначити, що відокремлений підрозділ іноземної компанії, організації – це представництво, яке не здійснює господарської діяльності в Україні та не підпадає під визначення постійного представництва відповідно до п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 розд. I Податкового кодексу України. Однак згідно з ПКУ такий відокремлений підрозділ зобов’язаний сплачувати податки і збори, і для того, щоб стати на облік, подає до контролюючого органу документи, визначені пп. 4.2 і 4.4 розд. IV Порядку обліку платників податків і зборів.
При цьому постановка на облік відокремленого підрозділу нерезидента не звільняє такий підрозділ від обов’язкової реєстрації як платника податку на прибуток, якщо він починає господарську діяльність і відповідає визначенню постійного представництва.
Відокремлені підрозділи юридичних осіб – нерезидентів, які відповідають визначенню постійних представництв згідно п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, до початку своєї господарської діяльності стають на облік (реєструються платниками податку на прибуток) в контролюючих органах за своїм місцезнаходженням у порядку, визначеному розд. V Порядку обліку платників податків і зборів.
Якщо відокремлений підрозділ нерезидента, який зареєстрований в контролюючому органі як платник податку на прибуток, прийняв рішення про здійснення господарської діяльності через постійне представництво, то він зобов’язаний подати до контролюючого органу реєстраційну заяву за формою № 1-РПП в порядку, визначеному розд. V Порядку обліку платників податків і зборів.
На даний момент більшість відокремлених підрозділів нерезидента в Україні працюють в сфері ІТ. Для таких організацій характерними є операції, пов’язані з обліком та оподаткуванням платежів по роялті. Варто відзначити, що ДФСУ розглянула питання щодо оподаткування доходів при виплаті роялті за програмне забезпечення нерезидентом на підставі даних бухгалтерського обліку і в листі від 28.09.2016 р. №21036 / 6 / 99-99-15-02-02-15 та надало роз’яснення: «Якщо підприємство здійснює платежі, які згідно з правилами бухобліку визнаються як роялті, а для цілей оподаткування податком на прибуток такі платежі не підпадають під визначення роялті, то до таких доходів нерезидента, із джерелом походження з України п. 141.4 ПКУ не застосовується.
Проте, відповідно до п. 3.2 ПКУ, закріплено привалювання міжнародних договорів над Кодексом, якщо деякі пункти цих двох документів суперечать один одному.
Отже, оскільки міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування мають пріоритет над положеннями ПКУ та містять власні визначення понять та положень, то у разі застосування правил міжнародного договору при виплаті роялті нерезиденту (звільнення від оподаткування або застосування пільгової ставки) для визначення поняття роялті застосовуються положення такого міжнародного договору.
Контакти:
Nataliya Tadeyeva
Managing director
